Дива озера Кінерет

Галілея. Місцевість, де жив і проповідував Ісус Христос. В уяві паломника, який відвідав Святу землю, вона міцно прив'язана до озера Кінерет. Воно ж – Генісаретське озеро, Тиверіадське озеро чи Галілейське море.

Ці 165 кв км дзеркальної поверхні для пустельної місцевості Близького Сходу є джерелом життя - буквально. Адже озеро забезпечує 30% потреб сучасного Ізраїлю в питній воді.

Водойма без перебільшення унікальна. Це найнижче прісне озеро у всьому світі. Рівень поверхні – мінус 213 метрів відносно океану!

Гіди розповідають про дива внутрішнього життя цього озера. Так, нібито води Йордану проходять ним, не змішуючись з кінеретськими водами та не змінюючи своєї структури. А глибини наповнює особливий, більше ніде в природі не існуючий різновид тиляпій – "риба святого Петра".

На обід із нею стабільно "розкручують" усіх туристів. Ціна питання – близько $ 25 з людини. Сам на пропозицію не пристав, тому нічого стверджувати не можу. Але ті, хто скуштував, особливого захвату не висловлювали, натомість скаржилися на додатково витрачені гроші.

В організованій групі час обіду можна витратити на інше. Альтернативою "рибі святого Петра" є купання в легендарному озері. Процес, треба сказати, теж своєрідний, бо дно являє собою не вельми приємну на відчуття суміш мулу, піску та каміння. А чимчикувати від берега до хоча б якоїсь глибини доводиться досить довго. Мимоволі пригадується ходіння по водах цього ж озера Ісуса – із крамольною думкою, що ось так, по коліно, кожен може, і ніяке це не диво.

Втім, це лише жарт. Насправді ж глибина водойми сягає 45 метрів. Поверхнею ходять катамарани та прогулянкові катери на чималу кількість пасажирів. Пропонують навіть покататися на скутері.

Але не заради пляжних розваг сюди з'їжджаються люди з усього світу. Найважливішою в цій водоймі є її євангельська історія. Довкола озера чимало мандрував Ісус. Його хвилі він вгамовував під час шторму. З нього він закликав на берег кількох майбутніх апостолів, серед яких був і Петро. На його березі він з'явився учням після воскресіння, пробачивши зречення того ж Петра.

Зараз довкола озера сконцентровано чимало знакових для християн пам'яток. Хоч автентичність багатьох, якщо не більшості, є дуже сумнівною.

Один із таких прикладів – гора Блаженств. Це 110-метровий пагорб, на якому, як вважається, Христос виголосив свою знамениту Нагірну проповідь (5-7 розділи Євангелії від Матвія). Що це було саме тут – жодних доказів немає.

Однак францисканці в 1930-х роках відкопали на цій горі рештки візантійського храму IV століття. І в 1938 р. звели нову так звану "церкву Блаженств". Її зодчим був італієць Антоніо Барлуцці – автор багатьох католицьких пам'яток сучасного Ізраїлю. Довкола храму дуже красивий парк. У ньому є кілька майданчиків, на яких паломницькі групи можуть зупинятися для перепочинку та духовної розмови.

Було досить зворушливо, коли духівник нашої групи розсадив людей на каміння, наче слухачів "заповідей блаженств" два тисячоліття тому, та почав читати ті Христові слова: "Блаженні лагідні… Блаженні милосердні… Блаженні чисті серцем…".

Втім, ідилія тривала недовго. Охоронці не дали священикові прочитати всю Нагірну проповідь. Вони вигукували арабською та ламаною англійською прохання залишити територію, підганяючи паломників плесканням у долоні. Виявилось, що гора Блажеств зачинялася на обідню перерву.

Неподалік розташована долина Табха. Ця назва має грецьке походження, але дійшла до нашого часу через арабську мову. Дослівно табха – це "сім джерел". Вважається, що саме тут Ісус у дивний спосіб нагодував кількатисячний натовп прочан кількома хлібинами та рибинами.

У Євангелії зазначається, що після звістки про страту Іоанна Хрестителя Ісус шукав усамітнення. І саме в "безлюдному місці" його відшукали люди, котрі прагнули почути слово проповіді та дістати зцілення від недуг. Кожен, хто був на Близькому Сході, знає, наскільки значущими для життя є джерела питної води. То як могло бути безлюдним місце, де сконцентрувалися одразу сім таких джерел?

Хай там як, а починаючи з IV ст. християни прив'язують до згаданого біблійного епізоду саме Табху. Існує навіть камінь, на якому Ісус нібито й розклав хліби та рибу для благословення. Зараз над ним стоїть престіл для богослужінь.

Довкола цієї святині ченцями-бенедиктинцями збудовано церкву Помноження хлібів. Її освячено в 1982 році, але видається вона значно давнішою. Бо, згідно задуму, вона має відтворювати храм часів Візантії, що славились чудовими мозаїками.

Зворушливе мозаїчне зображення хлібин і риби – і зараз є головним сувенірним знаком Табхи. А просто перед входом до храму зроблено невеличкий басейн, у якому плавають красиві рибки.

У лічених кілометрах від Табхи, практично на березі озера, є відкопані археологами рештки стародавнього міста. Видовище величне і трохи моторошне водночас. Ось тут жодних сумнівів – євангельський Капернаум. Точніше те, що від нього лишилося – туристичний об'єкт і національний парк.

"І ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду провалишся, бо коли би чудеса, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині. Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі" (Мт. 11, 23-24). Це Христове пророцтво в тодішню епоху видавалося безглуздям.

Капернаум був митницею на прикордонні держави царя Ірода Антипи, місто багате і перспективне. Адже мало дуже вигідне розташування: на жвавому торговельному шляху від тодішньої столиці Кесарії на березі Середземного моря до сирійського центру - Дамаску.

Але вся успішність Капернаума обернулася на ніщо - пророцтво справдилося. Місто було дощенту зруйноване під час Іудейської війни. Відтоді замість Капернаума лежать самі руїни, серед яких особливо вражають рештки багатої "Білої синагоги" античних часів. Її датують III-IV ст. нашої ери. Вона була однією з кращих синагог своєї доби. А звели її на місці старої, в котрій неодноразово бував Ісус.

Інші руїни видаються досить однотипними та сприймаються як одна цілісна картина - крім одного з фундаментів будинків. Вважається, що це була оселя тещі апостола Петра. Над нею тепер нависає химерна, схожа на НЛО конструкція з каміння та скла. Це сучасна францисканська церква з прозорою підлогою. У храмі можна стати просто над будинком – наче ті люди з новозавітної оповіді, які на ношах принесли паралізованого товариша. Вони не могли пробитися до Ісуса крізь натовп, тому вибралися на будинок і розібрали стелю…

Місцевість довкола озера Кінерет назавжди змінює власні образи біблійних подій. В уяві кожного так чи інакше сформувалися відповідні картинки. Але реальні краєвиди, справжня атмосфера неодмінно їх відкоригують. І, хочеться вірити, допоможуть уже на глибшому рівні розуміти та відчувати Святе Письмо.